питний
ПИТНИ́Й, а́, е́.
1. Придатний для пиття (у 1 знач.).
Я у порожню пляшку з-під коньяку накачав трохи питної води (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 476);
// Признач. для пиття.
— На водохреща треба піти з чистим глечиком по воду.. і сказати криниці: «Добрий день тобі, кринице Іордана, ім’я тобі Оляна. Маєш ти в собі три джерела: одне питне, друге медне [медове], а третє молочне» (Стельмах, II, 1962, 79).
2. Прикм. до питво́ 1.
— Я б оце напилась питного меду-липцю! Я таки зроду ласійка: люблю солоденьке (Н.-Лев., І, 1956, 601);
// у знач. ім. питне́, но́го, с. Те, що виготовлене для пиття; напій.
Другого дня приїхали у Веприк кілька возів з їстівним та питним (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 500).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- питний — питни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- питний — [пиетний] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- питний — -а, -е. 1》 Придатний для пиття (у 1 знач.). || Признач. для пиття. 2》 Прикм. до питво 1). || у знач. ім. питне, -ного, с. Те, що виготовлене для пиття; напій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- питний — ПИТНИ́Й, а́, е́. 1. Придатний для пиття (у 1 знач.). Рослинний шар і земна кора – найкращі фільтри для питної води (з газ.); Я у порожню пляшку з-під коньяку накачав трохи питної води (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека); // Признач. для пиття. Словник української мови у 20 томах
- питний — НАПІ́Й (спеціально приготовлена рідина для пиття); ПИТВО́, ПИТТЯ́, ПІ́ЙЛО перев. зневажл., ПИТНЕ́ збірн., розм. (те, що п'ють, перев. у збірн. знач.); ТРУ́НОК (перев. алкогольний напій); НЕКТА́Р (надзвичайно приємний на смак напій). Словник синонімів української мови
- питний — Питни́й, -а́, -е́ Употребляющійся для питья. У мене є питний мед. Харьк. г. Словник української мови Грінченка