1. Словник української мови в 11 томах

питомий

ПИТО́МИЙ¹, а, е. Стос. до вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь.

Металеві сплави мають значно більший питомий опір, ніж чисті метали, з яких складаються ці сплави (Курс фізики, III, 1956, 74);

За рахунок високої питомої потужності «Фіат-124» розвиває швидкість близько 144 кілометрів на годину (Наука.., 3, 1967, 27).

◊ Пито́ма вага́ кого, чого — кількість, роль, значення або місце кого-, чого-небудь десь, у чомусь.

У розвинутих капіталістичних країнах питома вага жінок у загальній кількості зайнятої робочої сили зростає і становить третину робочих місць (Ком. Укр., 6, 1970, 33);

Кипуча м’язів радість, Ти вже вдома. Обмив утому в ключовій воді. В очах твоїх вогонь, краса в ході — Це трудового дня вага питома (Дор., Тобі, народе.., 1959, 75).

ПИТО́МИЙ², а, е.

1. заст. Рідний.

Кричать солдати на палубі корабля, Уздрівши зубчастий Тауер, уздрівши місця питомі (Бажан, Роки, 1957, 193).

2. рідко. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний комусь, чомусь.

Однією з питомих рис перекладача, що є запорукою успішної роботи, Рильський вважав здатність перевтілюватись (Криж., М. Рильський, 1960, 197).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. питомий — пито́мий 1 прикметник стос. до вимірювання тіл пито́мий 2 прикметник рідний; притаманний чомусь Орфографічний словник української мови
  2. питомий — Пито́мий. Свій, зі свого середовища, власний. Правда, є Русини, котрих не болить, що на рускі ниви розкинула сіти румунізаторска спілка, що на рускій землі процвитає волоска політика[... Українська літературна мова на Буковині
  3. питомий — Рідний; (- рису) характерний, ПРИТАМАННИЙ; питоменний. Словник синонімів Караванського
  4. питомий — [пиетомией] м. (на) -мому /-м'ім, мн. -м'і Орфоепічний словник української мови
  5. питомий — I -а, -е. Стос. до вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь. Питома вага — величина, що чисельно дорівнює вазі тіла в одиниці об'єму. II -а, -е. 1》 заст. Рідний. 2》 рідко. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. питомий — Пити́мий і пито́мий, -ма, -ме Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. питомий — ПИТО́МИЙ¹, а, е. Стос. до вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь. Металеві сплави мають значно більший питомий опір, ніж чисті метали, з яких складаються ці сплави (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. питомий — пито́ма вага́ кого, чого. Роль, значення або місце кого-, чого-небудь десь, у чомусь. Збільшується питома вага жінок у загальній кількості зайнятої робочої сили (З журналу)... Фразеологічний словник української мови
  9. питомий — ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С. Словник синонімів української мови
  10. питомий — Питомий, -а, -е = питимий. Левиц. І. Поп. 256. Словник української мови Грінченка