1. Словник синонімів української мови

питомий

ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С. Васильченко); Мішель йшов повільно, ліниво перевалюючись з ноги на ногу — такою характерною для моряків усіх флотів світу ходою (Ю. Смолич); Максимові Рильському завжди були притаманні любов до людини, природи,.. почуття краси життя (з журналу); Уміння перевтілюватися — питома риса актора.

РІ́ДНИЙ (в якому хтось народився, виріс тощо), РОДИ́МИЙ розм., РОДИ́ННИЙ діал., ПИТО́МИЙ заст., ПИТИ́МИЙ заст.; БА́ТЬКІВСЬКИЙ, О́ТЧИЙ заст. (де знаходиться домівка батьків); МАТЕРИ́НСЬКИЙ (де знаходиться домівка матері). І знов бачу тебе, мій рідний краю! (І. Нечуй-Левицький); Скоро Ростоки. Маріка лагодиться вже злізати, бо то її родиме село (Г. Хоткевич); Яким усе ще не міг допитатися до свого родинного села (О. Ковінька); — Гіп-гіп! — всі кричать солдати на палубі корабля, Узрівши зубчастий Тауер, узрівши місця питомі (М. Бажан); Не вмирав дідусь той, хоч і нудив світом, бо судила доля, що умре тоді лиш, коли край питимий він побачить вільним, дужим та щасливим (Дніпрова Чайка); Хто з нас батьківську країну Проміняє на чужу? (П. Грабовський); Лечу стежками поміж ниви отчі, Де кров'ю сонця збризкана трава (Д. Павличко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. питомий — пито́мий 1 прикметник стос. до вимірювання тіл пито́мий 2 прикметник рідний; притаманний чомусь Орфографічний словник української мови
  2. питомий — Пито́мий. Свій, зі свого середовища, власний. Правда, є Русини, котрих не болить, що на рускі ниви розкинула сіти румунізаторска спілка, що на рускій землі процвитає волоска політика[... Українська літературна мова на Буковині
  3. питомий — Рідний; (- рису) характерний, ПРИТАМАННИЙ; питоменний. Словник синонімів Караванського
  4. питомий — [пиетомией] м. (на) -мому /-м'ім, мн. -м'і Орфоепічний словник української мови
  5. питомий — I -а, -е. Стос. до вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь. Питома вага — величина, що чисельно дорівнює вазі тіла в одиниці об'єму. II -а, -е. 1》 заст. Рідний. 2》 рідко. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. питомий — Пити́мий і пито́мий, -ма, -ме Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. питомий — ПИТО́МИЙ¹, а, е. Стос. до вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь. Металеві сплави мають значно більший питомий опір, ніж чисті метали, з яких складаються ці сплави (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. питомий — пито́ма вага́ кого, чого. Роль, значення або місце кого-, чого-небудь десь, у чомусь. Збільшується питома вага жінок у загальній кількості зайнятої робочої сили (З журналу)... Фразеологічний словник української мови
  9. питомий — ПИТО́МИЙ¹, а, е. Стос. до вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь. Металеві сплави мають значно більший питомий опір, ніж чисті метали, з яких складаються ці сплави (Курс фізики, III, 1956, 74)... Словник української мови в 11 томах
  10. питомий — Питомий, -а, -е = питимий. Левиц. І. Поп. 256. Словник української мови Грінченка