1. Українська літературна мова на Буковині

питомий

Пито́мий. Свій, зі свого середовища, власний. Правда, є Русини, котрих не болить, що на рускі ниви розкинула сіти румунізаторска спілка, що на рускій землі процвитає волоска політика[...], що на рускій землі не може витворити ся питома осьвічена верства, що на рускім хлібі виростають паничі, котрі мають собі за нечесть находити ся на такім місци, де красують ся рускі барви (Б., 1895, 39, 3); Будущий дієписець нашого культурного житя на Руси-Україні спинить ся, певно, на не одній неприродній появі, котрої не буде в силі виправдати прямим висновком з давних обставин питомих, наших внутрішних, ані вислідом самої еволюциї культурних змагань наших, лише хиба зможе їх виснувати з чисто внішних впливів та вряди-годи пояснить їх хиба неблагородними прикметами одиниць з нідра нашого загалу (Б., 1899, 18, 1).

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. питомий — пито́мий 1 прикметник стос. до вимірювання тіл пито́мий 2 прикметник рідний; притаманний чомусь Орфографічний словник української мови
  2. питомий — Рідний; (- рису) характерний, ПРИТАМАННИЙ; питоменний. Словник синонімів Караванського
  3. питомий — [пиетомией] м. (на) -мому /-м'ім, мн. -м'і Орфоепічний словник української мови
  4. питомий — I -а, -е. Стос. до вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь. Питома вага — величина, що чисельно дорівнює вазі тіла в одиниці об'єму. II -а, -е. 1》 заст. Рідний. 2》 рідко. Характерний для кого-, чого-небудь; притаманний комусь, чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. питомий — Пити́мий і пито́мий, -ма, -ме Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. питомий — ПИТО́МИЙ¹, а, е. Стос. до вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь. Металеві сплави мають значно більший питомий опір, ніж чисті метали, з яких складаються ці сплави (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. питомий — пито́ма вага́ кого, чого. Роль, значення або місце кого-, чого-небудь десь, у чомусь. Збільшується питома вага жінок у загальній кількості зайнятої робочої сили (З журналу)... Фразеологічний словник української мови
  8. питомий — ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С. Словник синонімів української мови
  9. питомий — ПИТО́МИЙ¹, а, е. Стос. до вимірювання тіл, явищ відносно чого-небудь. Металеві сплави мають значно більший питомий опір, ніж чисті метали, з яких складаються ці сплави (Курс фізики, III, 1956, 74)... Словник української мови в 11 томах
  10. питомий — Питомий, -а, -е = питимий. Левиц. І. Поп. 256. Словник української мови Грінченка