1. Словник української мови в 11 томах

пищання

ПИЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пища́ти і звуки, утворювані цією дією.

Вилися між деревами якісь сіренькі пташечки, малесенькі, з пищанням своїм веселим (Вовчок, І, 1955, 145);

Про дітей не думав [Гордій], навіть більше: не бажав їх. Дитина — се пелюшки, крик, пищання, купання (Гр., II, 1963, 49);

— Війта вибирають! — почулися голоси знадвору і разом з ними розпачливі крики, прокляття та пищання жінок (Фр., VIII, 1952, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пищання — пища́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пищання — -я, с. Дія за знач. пищати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пищання — ПИЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пища́ти і звуки, утворювані цією дією. Вилися між деревами якісь сіренькі пташечки, малесенькі, з пищанням своїм веселим (Марко Вовчок); Біля ніг почулося жалібне пищання, поскімлювання. Словник української мови у 20 томах
  4. пищання — Пища́ння, -ня с. Пискъ. Пташечки малесечкі з пищанням своїм веселим. МВ. (О. 1862. І. 72). Словник української мови Грінченка