пластина
ПЛАСТИ́НА, и, ж.
1. Плоска з гладенькою поверхнею тонка смуга якого-небудь твердого матеріалу, речовини.
Стріли виготовлені з невеликих крем’яних пластин (Вісник АН, 4, 1957, 53);
В техніці поліетилен застосовується у вигляді плівок, пластин, деталей (Наука.., 2, 1963,4).
2. Розколота, розпиляна навпіл колода; обапіл.
Розібрав [Тур] ветхий місток і покидав пластини в провалля (П. Куліш, Вибр., 1969, 104);
Старі люди кажуть — не було ще пилок, як ті контори поставлені, пластини рубані, дубові, цвяшка не вженеш (Горд., Заробітчани, 1949, 31);
Пластини дістаємо розпилюванням колод надвоє в повздовжньому напрямі. Вживаються пластини в будівництві (Стол.-буд. справа, 1957, 55).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пластина — пласти́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пластина — -и, ж. 1》 Плоский з гладенькою поверхнею тонкий лист, аркуш якого-небудь твердого матеріалу, речовини. 2》 Розколота, розпиляна навпіл колода; обапіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пластина — ПЛАСТИ́НА, и, ж. 1. Плоска з гладенькою поверхнею тонка смуга якого-небудь твердого матеріалу, речовини. Стріли виготовлені з невеликих крем'яних пластин (з наук. літ.); В техніці поліетилен застосовується у вигляді плівок, пластин, деталей (з наук. Словник української мови у 20 томах
- пластина — ОБА́ПІЛ (розпиляна вздовж колода), ОБА́ПОЛОК, ПЛАСТИ́НА. Поромоня.. тесав уміло стовпи й обаполи (П. Загребельний); Люди.. поскачували та поскладали в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки, обаполки (І. Нечуй-Левицький); З розгону (коні) збігли на греблю. Під стукіт коліс загриміли пластини (П. Тичина). Словник синонімів української мови