плаха

ПЛА́ХА, и, ж.

1. Дерев’яна колода, на якій у давні часи відрубували голову засудженому до страти; поміст, на якому відбувалася така страта.

Там, де тільки що закінчився суд, вже стояли.. стовп і біла дубова плаха (Тулуб, Людолови, II, 1957, 552);

Посередині двору в’язниці височіла постійна шибениця, а під нею великий обрубок старого дерева — плаха (Гжицький, Опришки, 1962, 179);

*У порівн. Лукія добре знала, що це означає — лягти на окреме ліжко. Це була найбільша кара в притулку.. Окреме ліжко було, як плаха, на яку кат кладе голову своєї жертви (Донч., III, 1956, 35).

Ги́нути (заги́нути, умира́ти, уме́рти) на пла́сі — бути страченим.

— Чи не даремно ми жили?.. Чи не даремно гинули в походах, у боях, на вогнищах і на плахах? (Довж., III, 1960, 41);

Там — на пласі — умирали люди За свободу нашу молоду (Мал., З книги життя, 1938, 152);

Засу́джувати (засуди́ти) на пла́ху — засуджувати до страти.

[Шевченко:] Та як простить вельможним тим катам, Що вас було на плаху засудили І все життя згубили! (Коч., III, 1956, 130);

Кла́сти го́лову на пла́ху див. кла́сти;

Посила́ти (посла́ти) на пла́ху — страчувати.

У боротьбі проти короля Кромвель очолив народні маси і діяв дуже рішуче, він.. стратив короля, розправився з його прибічниками, декого послав на плаху (Нова іст., 1956, 15).

2. Великий з плоскою поверхнею шматок чого-небудь.

Біля входу в цех.. височів штабель лантухів з плахами парафіну (Загреб., Європа 45, 1959, 10);

Крижана плаха; *У порівн. Величезними білосніжними плахами тануло сало на куркульських возах (Гончар, Таврія, 1952, 55).

3. діал. Шматок розколотої навпіл деревини, колоди.

Хата з дубових плах;

// Поліно.

Біля сарая Галаган колов дрова.. Діденко привітавсь. Але господар ніби не помітив. Доколов плаху і лише тоді випроставсь і глянув (Головко, II,1957, 479).