плигати

ПЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Робити стрибок, стрибки; переміщуватися стрибками.

Жаби годі вже мовчать, Плигають сміло і кричать (Гл., Вибр., 1951, 123);

По стінах — жуки волохаті, плигає котик за ними (Ю. Янов., V, 1959, 23);

З радісним гавканням плигав Волохан навколо нерухомого Тико (Трубл., Крила.., 1947, 27);

// Стрибком кидатися вниз.

З берега плигали цілими сотнями маленькі.. чортики (Н.-Лев., II, 1956, 348);

Плигати додолу;

// Танцювати, роблячи стрибки, підскакуючи.

Він плига під звуки сарабанди (Рильський, І, 1960, 172);

// Швидко текти по камінню, уступах і т. ін. (про струмок, річку тощо).

Каламутна вода плигала на камінні, на глибших місцях вирувала (Десняк, II, 1955, 410);

Річки плигають по камінню (Збан., Єдина, 1959, 160);

// Раз у раз пересуватися з місця на місце (про відблиски, світло, тінь і т. ін.).

Веселе полум’я жваво стрибало по соломі,.. плигало по стіні золотим зайчиком (Коцюб., І, 1955, 86);

// перен. Раз у раз з’являтися і зникати в уяві, думках (про спогади, о́брази і т. ін.).

Картини мінялися, плигали з неймовірною швидкістю: то ввижалося спотворене болем, бліде обличчя німця,.. то плигають перед ним вибалушені очі бійця (Тют., Вир, 1964, 318).

2. Ударяючись об що-небудь, відскакувати, підскакувати.

Під човном клекотіло, кипіло, шумувало, а він підскакував і плигав (Коцюб., І, 1955, 391);

Плигає жвавий молоток, зубата тьохка пилка, той змайстрував собі свисток, той устругнув сопілку… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 92);

// Різко коливатися, тремтіти.

Коралове намисто з побрязкуванням плигає на грудях (Тют., Вир, 1964, 125).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

плигати

Значення в інших словниках