побратися
ПОБРА́ТИСЯ, беру́ся, бере́шся, док.
1. Взятися за що-небудь або один за одного (про всіх або багатьох).
Пасажири побралися за поручні.
◊ Побра́тися в (під) бо́ки — те саме, що Взя́тися в (під) бо́ки (про всіх або багатьох) ( див. бік).
Отсе тут буде юрба, що знай танцюють та сміються. Побравшись у боки, вибивають під бандуру гопака веселії злидні (П. Куліш, Вибр., 1969, 138);
Побра́тися за ру́ки (ру́чки, ру́ченьки) — взяти за руки один одного.
Після сніданку Іван з Франкою побралися за руки і пішли в долину (Чорн., Потік.., 1956, 43);
Обнімемось, поцілуємось, поберемося за рученьки та й підем удвох собі аж у Київ (Шевч., II, 1953, 174);
Побра́тися па́рами — взятися по двоє один за одного (про всіх або багатьох).
Дівчата позбігались, покидали сапи і знов побрались парами (Н.-Лев., II, 1956, 33);
Побра́тися попі́д ру́ки (ру́чки) — взяти під руки один одного.
Єгер і Бекер побрались попід руки, ведуть перед громадці з молодих ткачів, увіходять з гуком у ванькир, а звідти до шинку (Л. Укр., IV, 1954, 227);
Побра́тися рука́ми за ши́ї — обхопити руками шиї один одному; обнятися.
За кілька день Альоша з Матросом, побравшись руками за шиї, вийшли з подвір’я (Мик., Повісті.., 1956, 82).
2. розм. Піти, відправитися куди-небудь.
Чіпка.. побрався прямо в Піски (Мирний, І, 1949, 349);
Не доїздячи.. до Києва, взяли вони у ліву руку, да й побрались гаєм, по кривій доріжці (П. Куліш, Вибр., 1969, 49);
Вийшов він [з острога] і не подає знаку, а сам на Чернігів побрався (Гр., II, 1963, 279);
// Вилізти, піднятися на що-небудь або куди-небудь.
Хведір.. мовчки побрався на піч (Мирний, III, 1954, 65);
Качки голосно закрякали і побралися на берег (Панч, Гомон. Україна, 1954, 25);
Вони вилізли з машини і побралися вгору по східцях, що вели до прекрасного білого будинку (Загреб., Європа. Захід, 1961, 23).
3. Поженитися.
Як умирала стара, то благословила наймита з наймичкою побратись (Стор., І, 1957, 58);
Бере ж молодий Ланович.. Милянову доньку.. Хто був би то гадав, хто був би то сподівався, що обоє поберуться? (Мак., Вибр., 1954, 194);
Буде у Артема з Варварою ювілей їхнього одруження. Тридцять років, як побрались (Кучер, Чорноморці, 1956, 27);
*Образно. [Сапфо:] Його потуга з талантом побралась і за дітей були — мої пісні і славні вчинки мудрого Дареса (Л. Укр., III, 1952, 724).
4. тільки 3 ос., чим, розм. Перетворитися в щось, набути певного вигляду (про все або багато чого-небудь).
В їх [у дітей] од його лікарства усе в животі брусом побралось (Сл. Гр.).
Значення в інших словниках
- побратися — побра́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- побратися — див. одружуватися Словник синонімів Вусика
- побратися — -беруся, -берешся, док. 1》 Взятися за що-небудь або один за одного (про всіх чи багатьох). Побратися за руки. 2》 розм. Піти, відправитися куди-небудь. || Вилізти, піднятися на що-небудь або куди-небудь. 3》 Поженитися. 4》 тільки 3 ос., чим, розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побратися — Побра́тися, -беру́ся, -ре́шся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- побратися — ПОБРА́ТИСЯ, беру́ся, бере́шся, док. 1. Взятися за що-небудь або один за одного (про всіх або багатьох). І обидві вони, побравшись за тонкі талії, пішли через покої, де грали в карти, було душно й димно, де ходили по залі кавалери... Словник української мови у 20 томах
- побратися — Доки не поберуться — любляться, а як поберуться — чубляться. До весілля між нареченими панує любов і злагода, а коли поженяться — сваряться. Незналися — побралися, пізналися — розсталися. Про недібране подружжя, яке скоро розійшлося. Приповідки або українсько-народня філософія
- побратися — ОДРУЖИ́ТИСЯ з ким і без додатка (про чоловіка, жінку — взяти шлюб), на кому (тільки про чоловіка); ПОЖЕНИ́ТИСЯ, ПОЄДНА́ТИСЯ, СПАРУВА́ТИСЯ, ПОБРА́ТИСЯ, ПРИСТРО́ЇТИСЯ розм., ПОДРУЖИ́ТИСЯ розм., ОБКРУТИ́ТИСЯ розм., ПОШЛЮ́БИТИ фольк., книжн. Словник синонімів української мови
- побратися — Побра́тися, -беруся, -берешся гл. 1) Взяться, взять другъ друга. Поберуться усі хлопці і дівчата рядком за руки. Чуб. 2) Пойти, отправиться. Побрався Павло додому. МВ. (О. 1862. І. 76). Гарасько до овець побрався. Мкр. Г. 27. Словник української мови Грінченка