1. Словник української мови в 11 томах

побрязкач

ПОБРЯ́ЗКАЧ, а, ч., розм.

1. Брязкуча прикраса.

Коваль підкови їм [коням] кує, Прикраси їм усякі є — Побрязкачі, блискучі цвяшки (Гл., Вибр., 1957, 185);

В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя.. Взагалі найбільше мали опришки всяких побрязкачів (Хотк., II, 1966, 147).

2. перен., заст. Монета (у 2 знач.).

Зварив би я пивце… тільки що треба багато заходу, та щоб повно побрязкачів у кишені… (Вовчок, VI, 1956, 288);

[Печариця:] Коли б за нею [Галею] не було тих побрязкачів, що старий над ними труситься, то я б на тебе, моя голубочко, і не подивився! (Мирний, V, 1955, 154).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побрязкач — побря́зкач іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. побрязкач — див. брязкальце Словник синонімів Вусика
  3. побрязкач — -а, ч., розм. 1》 Брязкуча прикраса. 2》 перен., заст. Монета (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. побрязкач — ПОБРЯ́ЗКАЧ, а, ч., розм. 1. Брязкуча прикраса. Коваль підкови їм [коням] кує, Прикраси їм усякі є – Побрязкачі, блискучі цвяшки (Л. Глібов); В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя .. Словник української мови у 20 томах
  5. побрязкач — БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча дитяча іграшка; розм. — брязкуча прикраса; розм. — узагалі невеликий предмет, що бряжчить при ударах або струшуванні), БРЯ́ЗКАЛО розм., БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., ПОБРЯ́ЗКАЧ розм., БРЯ́ЗКІТКА розм. рідко. Словник синонімів української мови
  6. побрязкач — Побря́зкач, -ча м. = побренькач. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Ном. № 5431. Словник української мови Грінченка