поважати

ПОВАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.

1. Ставитися з повагою до кого-, чого-небудь, мати почуття поваги до когось, чогось.

Боярська служба.. поважала Максима Беркута за його звичайність і розсудливість (Фр., VI, 1951, 11);

Найбільше ж за розум вони поважають старого, за вдачу його та ще, звісно, за сина (Гончар, Тронка, 1963, 57);

Інженер поважав у своєї єдиної дочки і запал, і новітні модні думки (Ле, Міжгір’я, 1953, 260);

// Високо цінити що-небудь.

Ваші вірші я дуже поважаю (Крим., Вибр., 1965, 581);

В старому селі дуже поважали фізичну силу (Крот., Сини.., 1948, 43);

// Рахуватися з чим-небудь, брати до уваги щось.

— А що, Нечипоре? а до чого отсе ти мене довів? Лайки не слухаєш, горя мого не поважаєш, п’єш (Кв.-Осн., II, 1956, 103);

Життя кожної людини складається з моментів, часто суперечних між собою, треба тільки, щоб твоя дружина розуміла й поважала усі ті моменти (Л. Укр., V, 1956, 344);

Друге, що заставляло старого побоюватися і поважати невістку, був її зовнішній вигляд (Тют., Вир, 1964, 225).

2. розм. Віддавати перевагу чому-небудь.

Оскільки дід Григорій, кінь і Султан [собака] любили тишу і поважали мовчання, остільки Харитина, навпаки, любила голосно висловлювати свої почуття і побажання з того чи іншого приводу (Довж., І, 1958, 76);

— Яблука? — Та я, сказати тобі правду, не дуже їх поважаю (Шиян, Гроза.., 1956, 245).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

поважати

Значення в інших словниках