1. Словник синонімів української мови

поважати

ПОВАЖА́ТИ кого, що (відчувати повагу, ставитися з повагою до когось, чогось), ШАНУВА́ТИ, УШАНО́ВУВАТИ (ВШАНО́ВУВАТИ), ЦІНИ́ТИ, ЦІНУВА́ТИ, ПОКЛОНЯ́ТИСЯ кому, чому, підсил., СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким-чим, підсил., УКЛОНЯ́ТИСЯ (ВКЛОНЯ́ТИСЯ) перед ким-чим, підсил., ОБО́ЖНЮВАТИ підсил., ОБО́ЖУВАТИ підсил., ПРИЗНАВА́ТИ розм., МАТИ ЗГЛЯДЬ на кого-що, розм., ПРА́ЗНУВАТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ (ПОЧИТА́ТИ) книжн., БЛАГОГОВІ́ТИ перед ким, підсил. книжн., БОГОТВОРИ́ТИ підсил. книжн., ОБОГОТВОРЯ́ТИ підсил. рідко, НА́ВИДІТИ діал. Сього чоловіка всі поважали змолоду (Марко Вовчок); — В якому чині будеш? — спитав Тарас. — Полковник. Чи курінний по-нашому. — А козаки шанують тебе? — Напевно... (Вас. Шевчук); Коли вмирає велика людина, пам'ять її вшановують (В. Еллан); З ним вона любила розмовляти й заєдно бажала його товариства. Цінила його далеко вище від свого мужа (Лесь Мартович); — Я ціную шляхтича по битвах та по героїчних вчинках (І. Нечуй-Левицький); Геніїв між нами небагато, То чому б не поклонятись їм? (В. Симоненко); — За якийсь час я був заворожений цією сильною натурою, слухаючи його розповіді про різні надзвичайні пригоди. Я просто схилявся перед ним (Я. Баш); — Я низько уклоняюся перед усім тим, що козацтво доброго зробило (Панас Мирний); Він обожнював і класиків,.. і не народжених класиками чесних середняків (А. Крижанівський); Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в Бога не вірує, ані панів не признає (В. Стефаник); (Мусій:) Усе нашого Мартина почитують. Мабуть, люблять: добрий чоловік (Б. Грінченко); — Уговорюй його, як жінка: він тебе почитає, кохає щиро, може, тебе послухає (Панас Мирний); Діти не тільки любили його, а благоговіли перед ним (В. Канівець); Вона нарешті знайшла кому поклонятися, кого боготворити (М. Слабошпицький); Саїнів усі в селі любили й навиділи (Марко Черемшина).

ЦІНУВА́ТИ (давати оцінку кому-, чому-небудь, визнавати значення когось, чогось), ЦІНИ́ТИ, ОЦІ́НЮВАТИ, ПОВАЖА́ТИ. — Док.: оціни́ти. Вона вміла цінувати гумор (М. Чабанівський); Дуже цінив Ізваров молоду дружину за її ясний розум (А. Шиян); Колеги, здавалось, належно оцінюють вольовитість молодої вчительки (О. Гончар); Ваші вірші я дуже поважаю (А. Кримський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поважати — поважа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поважати — Шанувати, мати повагу <�пошанівок> до, цінувати, скидати шапку перед ким, с. БОГОТВОРИТИ, схиляти чоло перед кіш; (себе) знати собі ціну, шануватися Словник синонімів Караванського
  3. поважати — -аю, -аєш, недок., перех. 1》 Ставитися з повагою до кого-, чого-небудь, мати почуття поваги до когось, чогось. || Високо цінити що-небудь. || Рахуватися з чим-небудь, брати до уваги щось. 2》 розм. Віддавати перевагу чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поважати — Поважа́ти, -жа́ю, -жа́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. поважати — ПОВАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що. 1. Ставитися з повагою до кого-, чого-небудь, мати почуття поваги до когось, чогось. Боярська служба .. поважала Максима Беркута за його звичайність і розсудливість (І. Словник української мови у 20 томах
  6. поважати — ПОВАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. 1. Ставитися з повагою до кого-, чого-небудь, мати почуття поваги до когось, чогось. Боярська служба.. поважала Максима Беркута за його звичайність і розсудливість (Фр. Словник української мови в 11 томах
  7. поважати — Поважа́ти, -жаю, -єш гл. Уважать, чтить. ЗОЮР. І. 31, 21, 35, 23. Ой поважай стару матір, хоч вона й не рідна. Чуб. V. 935. Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати. Ном. № 1130. Ей шати мої, шати! пийте, гуляйте: не мене шанують, бо вас поважають. ЗОЮР. І. 208. Словник української мови Грінченка