1. Словник української мови в 11 томах

повелівати

ПОВЕЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОВЕЛІ́ТИ, лю́, ли́ш, док., книжн.

1. тільки недок. Правити, розпоряджатися, керувати.

Повелівати підданими; — Петровичу!.. Будьте мені, як і були, хазяїном і повелівайте надо мною (Кв.-Осн., II, 1956, 352);

Тепер.. вона вже добре знала, що ніякого зачарованого царства, де живуть і повелівають земні боги, немає (Собко, Срібний корабель, 1961, 194).

2. Наказувати, давати розпорядження.

Вона йому все розказала Так, як сама здорова знала, Що в пеклі є суддя Еак; Хоть він на смерть не осуждає, Та мучити повеліває (Котл., І, 1952, 148);

[Покликач:] Суд повелів, що зараз приймуть кару засуджені Нартал і Парвус (Л. Укр., II, 1951, 538);

— То ви ж [жінки] помагайте мені до столу подавати, — повеліла Соломія, пораючись у миснику (Кучер, Трудна любов, 1960, 151);

// із запереч. част. не. Забороняти, не дозволяти.

— Є на небі бог милосердний! Він не повеліва гнушатися над сирітством! (Кв.-Осн., II, 1956, 442).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повелівати — повеліва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повелівати — див. НАКАЗУВАТИ, ВЕЛІТИ. Словник синонімів Караванського
  3. повелівати — див. веліти Словник синонімів Вусика
  4. повелівати — -аю, -аєш, недок., повеліти, -лю, -лиш, док., книжн. 1》 тільки недок. Правити, розпоряджатися, керувати. 2》 Наказувати, давати розпорядження. || із запереч. част. не. Забороняти, не дозволяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. повелівати — моск. наказувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. повелівати — ПОВЕЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОВЕЛІ́ТИ, лю́, ли́ш, док., книжн. 1. тільки недок. Правити, розпоряджатися, керувати. Повелівати підданими; – Петровичу! .. Будьте мені, як і були, хазяїном і повелівайте надо мною (Г. Квітка-Основ'яненко); Тепер .. Словник української мови у 20 томах
  7. повелівати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови