повикопувати
ПОВИКО́ПУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Викопати все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях.
Зося звеліла повикопувати всі чисто кущі (Н.-Лев., І, 1956, 260).
2. Копаючи, наробити заглибин, ям у землі і т. ін.
Повикопували [ніжинські міщани] в землі здоровеннії печі (П. Куліш, Вибр., 1969, 138);
Повикопувати канави.
3. перен., розм. Докладаючи зусиль, знайти, вишукати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох.
З того, що вони [редактори] відкидали як непотрібне і чого не встигли знищити (як, приміром, знищили Федьковичеве «Посланіє»), пізніші покоління повикопували такі перли, як твори Руданського (Фр., XVI, 1955, 332).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повикопувати — повико́пувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повикопувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Викопати все чи багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. 2》 Копаючи, наробити заглибин, ям у землі і т. ін. Повикопувати канави. 3》 перен., розм. Докладаючи зусиль, знайти, вишукати все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повикопувати — ПОВИКО́ПУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Викопати все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Зося звеліла повикопувати всі чисто кущі (І. Нечуй-Левицький); Ферми моєї не викорчуєш, а решту хоч усе повикопуй та повіднось!... Словник української мови у 20 томах
- повикопувати — Повикопувати, -пую, -єш гл. Выкопать (во множ.). Зося звеліла повикопувати всі чисто кущі. Левиц. І. 407. Словник української мови Грінченка