1. Словник української мови в 11 томах

повилітати

ПОВИЛІТА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Вилетіти (про всіх або багатьох).

Гляньте, вже й ластів’ята повилітали (Сл. Гр.).

2. перен. Випасти раптово з чого-небудь (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях).

[Ключник:] Якийсь мисливець бухнув у царя, та так, що всі шибки повилітали… (Голов., Драми, 1958, 276);

Ми.. вивалюємося у сніг, а зверху нас накриває сіно, і рожни, і дошки, що повилітали з саней (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 108).

◊ Повиліта́ти з голови́ — забутися (про все або багато чого-небудь).

— Колись я писав вірші, знав напам’ять Овідія, Горація, а тепер все чисто повилітало з голови (Н.-Лев., III, 1956, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повилітати — повиліта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повилітати — -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Вилетіти (про всіх чи багатьох). 2》 перен. Випасти раптово з чого-небудь (про все чи багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). Повилітати з голови — забутися (про все чи багато чого-небудь). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повилітати — ПОВИЛІТА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Вилетіти (про всіх або багатьох). Гляньте, вже й ластів'ята повилітали (Сл. Б. Грінченка). 2. перен. Випасти раптово з чого-небудь (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). Словник української мови у 20 томах
  4. повилітати — ви́летіти (ви́вітритися) / виліта́ти (виві́трюватися) з голови́ (з па́м’яті). Зовсім забутися. — Ну, от і прийшов новий день святої волі. Я була певна в собі, що в Антона лайка чисто з голови вилетіла (О. Фразеологічний словник української мови
  5. повилітати — Повилітати, -таємо, -єте гл. Вылетѣть (о многихъ). Гляньте, вже й ластів'ята повилітали. Харьк. у. Чоловік стукнув обухом, клиння повилітало, а обаполки так і збіглись докупи. Чуб. II. 395. Словник української мови Грінченка