повилітати
повиліта́ти
-ає, -аємо, -аєте, док.
1》 Вилетіти (про всіх чи багатьох).
2》 перен. Випасти раптово з чого-небудь (про все чи багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях).
Повилітати з голови — забутися (про все чи багато чого-небудь).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повилітати — повиліта́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повилітати — ПОВИЛІТА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Вилетіти (про всіх або багатьох). Гляньте, вже й ластів'ята повилітали (Сл. Б. Грінченка). 2. перен. Випасти раптово з чого-небудь (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). Словник української мови у 20 томах
- повилітати — ви́летіти (ви́вітритися) / виліта́ти (виві́трюватися) з голови́ (з па́м’яті). Зовсім забутися. — Ну, от і прийшов новий день святої волі. Я була певна в собі, що в Антона лайка чисто з голови вилетіла (О. Фразеологічний словник української мови
- повилітати — ПОВИЛІТА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Вилетіти (про всіх або багатьох). Гляньте, вже й ластів’ята повилітали (Сл. Гр.). 2. перен. Випасти раптово з чого-небудь (про все або багато чого-небудь; скрізь або в багатьох місцях). Словник української мови в 11 томах
- повилітати — Повилітати, -таємо, -єте гл. Вылетѣть (о многихъ). Гляньте, вже й ластів'ята повилітали. Харьк. у. Чоловік стукнув обухом, клиння повилітало, а обаполки так і збіглись докупи. Чуб. II. 395. Словник української мови Грінченка