1. Словник української мови в 11 томах

повискування

ПОВИ́СКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. пови́скувати і звуки, утворювані цією дією.

Перші дві-три хвилини пси весело борюкалися. Радіорупор передавав їх повискування (Донч., III, 1956, 330);

На подвір’ї, на просторім артільнім обійсті, — передзвін ковадла, голосне до зойку повискування циркулярки (Рад. Укр., 4.ІХ 1962, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повискування — пови́скування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. повискування — -я, с. Дія за знач. повискувати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повискування — ПОВИ́СКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. пови́скувати і звуки, утворювані цією дією. Перші дві-три хвилини пси весело борюкалися. Радіорупор передавав їх повискування (О. Донченко); На подвір'ї, на просторім артільнім обійсті, – передзвін ковадла, голосне до зойку повискування циркулярки (з газ.). Словник української мови у 20 томах