1. Словник української мови в 11 томах

повискувати

ПОВИ́СКУВАТИ, ую, уєш, док. Стиха або час від часу видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки.

Змучені собаки повискували і ледве плентались (Донч., III, 1956, 14);

Від болю він [Грушевський] жалібно повискував (Смолич, Мир.., 1958, 98);

// Час від часу утворювати уривчасті, різкі, пронизливі звуки.

Інструменти замовкали один за одним, і тільки одна якась писклява дудка ще повискувала кілька тактів (Полт., Повість.., 1960, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повискувати — пови́скувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повискувати — див. скавучати Словник синонімів Вусика
  3. повискувати — -ую, -уєш, док. Стиха або час від часу видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки. || Час від часу утворювати уривчасті, різкі, пронизливі звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повискувати — ПОВИ́СКУВАТИ, ую, уєш, док. Стиха або час від часу видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки. Змучені собаки повискували і ледве плентались (О. Донченко); Бабуся загнала у воду свого барбосика, який дещо повискує (з газ. Словник української мови у 20 томах
  5. повискувати — КУВІ́КАТИ (про свиней — тонко вищати), СКУГИ́КАТИ розм., СКУГОТА́ТИ розм., СКУГНІ́ТИ розм., СКУГОНІ́ТИ підсил. розм., КУРГИ́КАТИ діал., КВИЧА́ТИ діал.; ПОВИ́СКУВАТИ (час від часу). — Док.: куві́кнути, курги́кнути. Словник синонімів української мови
  6. повискувати — Повискувати, -баю, -єш гл. Вырвать (волоса, перья во многихъ мѣстахъ). Так дуже мого хлопця побив і волосся повискубав. Пирят. у. Словник української мови Грінченка