повискувати

КУВІ́КАТИ (про свиней — тонко вищати), СКУГИ́КАТИ розм., СКУГОТА́ТИ розм., СКУГНІ́ТИ розм., СКУГОНІ́ТИ підсил. розм., КУРГИ́КАТИ діал., КВИЧА́ТИ діал.; ПОВИ́СКУВАТИ (час від часу). — Док.: куві́кнути, курги́кнути. А на другому возі поросята, прив'язані за ніжки до полудрабків, кувікають, аж скиглять (І. Нечуй-Левицький); Десь за спиною скугонить порося, реве теля (І. Вирган); Кургиче, як свиня в дощ (Словник Б. Грінченка); В торгові дні на тім ринку й на тісних вуличках та торговицях ішла пекельна гармонія: квичали поросята, ревли воли (І. Франко). — Пор. ро́хкати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

повискувати — пови́скувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
повискувати — див. скавучати Словник синонімів Вусика
повискувати — -ую, -уєш, док. Стиха або час від часу видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки. || Час від часу утворювати уривчасті, різкі, пронизливі звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
повискувати — ПОВИ́СКУВАТИ, ую, уєш, док. Стиха або час від часу видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки. Змучені собаки повискували і ледве плентались (О. Донченко); Бабуся загнала у воду свого барбосика, який дещо повискує (з газ. Словник української мови у 20 томах
повискувати — ПОВИ́СКУВАТИ, ую, уєш, док. Стиха або час від часу видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки. Змучені собаки повискували і ледве плентались (Донч., III, 1956, 14); Від болю він [Грушевський] жалібно повискував (Смолич, Мир.. Словник української мови в 11 томах
повискувати — Повискувати, -баю, -єш гл. Вырвать (волоса, перья во многихъ мѣстахъ). Так дуже мого хлопця побив і волосся повискубав. Пирят. у. Словник української мови Грінченка