повискувати
ПОВИ́СКУВАТИ, ую, уєш, док.
Стиха або час від часу видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки.
Змучені собаки повискували і ледве плентались (О. Донченко);
Бабуся загнала у воду свого барбосика, який дещо повискує (з газ.);
// Час від часу утворювати уривчасті, різкі, пронизливі звуки.
Дід Гнилоквас поволеньки суне далі, й немащені колеса грабарки повискують сухим голодним вищанням (Є. Гуцало);
А жовті сап'янці стукотіли, й витьохкували під ними мостини, й повискувала скрипка (Ю. Мушкетик);
Інструменти замовкали один за одним, і тільки одна якась писклява дудка ще повискувала кілька тактів (О. Полторацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повискувати — пови́скувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- повискувати — див. скавучати Словник синонімів Вусика
- повискувати — -ую, -уєш, док. Стиха або час від часу видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки. || Час від часу утворювати уривчасті, різкі, пронизливі звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повискувати — КУВІ́КАТИ (про свиней — тонко вищати), СКУГИ́КАТИ розм., СКУГОТА́ТИ розм., СКУГНІ́ТИ розм., СКУГОНІ́ТИ підсил. розм., КУРГИ́КАТИ діал., КВИЧА́ТИ діал.; ПОВИ́СКУВАТИ (час від часу). — Док.: куві́кнути, курги́кнути. Словник синонімів української мови
- повискувати — ПОВИ́СКУВАТИ, ую, уєш, док. Стиха або час від часу видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки. Змучені собаки повискували і ледве плентались (Донч., III, 1956, 14); Від болю він [Грушевський] жалібно повискував (Смолич, Мир.. Словник української мови в 11 томах
- повискувати — Повискувати, -баю, -єш гл. Вырвать (волоса, перья во многихъ мѣстахъ). Так дуже мого хлопця побив і волосся повискубав. Пирят. у. Словник української мови Грінченка