1. Словник української мови у 20 томах

повислий

ПОВИ́СЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до пови́снути.

Кузьменко спинився з повислим у повітрі канчуком (З. Тулуб).

2. у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу.

Коржан, ухопившись за повислу гілку, виліз [на кручу] першим (П. Автомонов);

Зеленуваті або блідо-рожеві дрібні квітки [гірчака] зібрані в повислі .. волоті (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повислий — пови́слий 1 дієприкметник від: повиснути пови́слий 2 прикметник який звисає донизу Орфографічний словник української мови
  2. повислий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до повиснути. 2》 у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повислий — ПОВИ́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до пови́снути. Кузьменко спинився з повислим у повітрі канчуком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 236). 2. у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу. Коржан, ухопившись за повислу гілку, виліз [на кручу] першим (Автом. Словник української мови в 11 томах