1. Орфографічний словник української мови

повислий

пови́слий 1

дієприкметник

від: повиснути

пови́слий 2

прикметник

який звисає донизу

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повислий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до повиснути. 2》 у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. повислий — ПОВИ́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до пови́снути. Кузьменко спинився з повислим у повітрі канчуком (З. Тулуб). 2. у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу. Коржан, ухопившись за повислу гілку, виліз [на кручу] першим (П. Словник української мови у 20 томах
  3. повислий — ПОВИ́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до пови́снути. Кузьменко спинився з повислим у повітрі канчуком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 236). 2. у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу. Коржан, ухопившись за повислу гілку, виліз [на кручу] першим (Автом. Словник української мови в 11 томах