повислий
ПОВИ́СЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до пови́снути.
Кузьменко спинився з повислим у повітрі канчуком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 236).
2. у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу.
Коржан, ухопившись за повислу гілку, виліз [на кручу] першим (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 450);
Зеленуваті або блідо-рожеві дрібні квітки [гірчака] зібрані в повислі .. волоті (Лікар. рослини.., 1958, 93).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повислий — пови́слий 1 дієприкметник від: повиснути пови́слий 2 прикметник який звисає донизу Орфографічний словник української мови
- повислий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до повиснути. 2》 у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повислий — ПОВИ́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до пови́снути. Кузьменко спинився з повислим у повітрі канчуком (З. Тулуб). 2. у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу. Коржан, ухопившись за повислу гілку, виліз [на кручу] першим (П. Словник української мови у 20 томах