повислий
пови́слий
-а, -е.
1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до повиснути.
2》 у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повислий — пови́слий 1 дієприкметник від: повиснути пови́слий 2 прикметник який звисає донизу Орфографічний словник української мови
- повислий — ПОВИ́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до пови́снути. Кузьменко спинився з повислим у повітрі канчуком (З. Тулуб). 2. у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу. Коржан, ухопившись за повислу гілку, виліз [на кручу] першим (П. Словник української мови у 20 томах
- повислий — ПОВИ́СЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до пови́снути. Кузьменко спинився з повислим у повітрі канчуком (Тулуб, Людолови, І, 1957, 236). 2. у знач. прикм. Який звішується, звисає донизу. Коржан, ухопившись за повислу гілку, виліз [на кручу] першим (Автом. Словник української мови в 11 томах