1. Словник української мови в 11 томах

повновладно

ПОВНОВЛА́ДНО, присл. Маючи повну, необмежену владу.

Одна, лишень, думка панувала над ним [Орисиним мозком] повновладно, — це вспіти довести задумане діло до краю (Стар., Облога.., 1961, 79);

Приборкавши крамолу удільних князів, Єлена правила повновладно (Іст. СРСР, І, 1956, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повновладно — повновла́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. повновладно — присл. Маючи повну, необмежену владу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повновладно — ПОВНОВЛА́ДНО, присл. Маючи повну, необмежену владу. Одна, лишень, думка панувала над ним [Орисиним мозком] повновладно, – це вспіти довести задумане діло до краю (М. Старицький); Приборкавши крамолу удільних князів, Єлена правила повновладно (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах