поворкотати
ПОВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПОВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.
1. Воркотати, воркотіти якийсь час.
2. перен., розм. Виявляти якийсь час своє незадоволення, гнів тощо приглушеною, переривчастою мовою; побурчати.
Пані ще трохи поворкотіла та й перестала сердитися (Фр., І, 1955, 89).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поворкотати — поворкота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поворкотати — -очу, -очеш і поворкотіти, -очу, -отиш, док. 1》 Воркотати, воркотіти якийсь час. 2》 перен., розм. Виявляти якийсь час своє невдоволення, гнів тощо приглушеною, переривчастою мовою; побурчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поворкотати — ПОВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПОВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Воркотати, воркотіти якийсь час. 2. Видавати звуки, що нагадують воркотання. Словник української мови у 20 томах