1. Великий тлумачний словник сучасної мови

поворкотати

поворкота́ти

-очу, -очеш і поворкотіти, -очу, -отиш, док.

1》 Воркотати, воркотіти якийсь час.

2》 перен., розм. Виявляти якийсь час своє невдоволення, гнів тощо приглушеною, переривчастою мовою; побурчати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поворкотати — поворкота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поворкотати — ПОВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПОВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Воркотати, воркотіти якийсь час. 2. Видавати звуки, що нагадують воркотання. Словник української мови у 20 томах
  3. поворкотати — ПОВОРКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ПОВОРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Воркотати, воркотіти якийсь час. 2. перен., розм. Виявляти якийсь час своє незадоволення, гнів тощо приглушеною, переривчастою мовою; побурчати. Пані ще трохи поворкотіла та й перестала сердитися (Фр., І, 1955, 89). Словник української мови в 11 томах