поворкувати
ПОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Воркувати якийсь час.
2. перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час.
Виглянь же, пташко, Моє серденько, Поки близенько, Та поворкуєм… (Шевч., І, 1963, 87).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поворкувати — поворкува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поворкувати — -ую, -уєш, док. 1》 Воркувати якийсь час. 2》 перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поворкувати — ПОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Воркувати якийсь час. 2. перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час. Виглянь же, пташко, Моє серденько, Поки близенько, Та поворкуєм... (Т. Шевченко); А їй так хотілося поворкувати з коханим, що поїхав у Париж (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- поворкувати — Поворкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Поворковать. Виглянь, голубко, та поворкуєм, та посумуєм. Шевч. 141. Словник української мови Грінченка