1. Словник української мови у 20 томах

поворкувати

ПОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Воркувати якийсь час.

2. перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час.

Виглянь же, пташко, Моє серденько, Поки близенько, Та поворкуєм... (Т. Шевченко);

А їй так хотілося поворкувати з коханим, що поїхав у Париж (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поворкувати — поворкува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поворкувати — -ую, -уєш, док. 1》 Воркувати якийсь час. 2》 перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поворкувати — ПОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Воркувати якийсь час. 2. перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час. Виглянь же, пташко, Моє серденько, Поки близенько, Та поворкуєм… (Шевч., І, 1963, 87). Словник української мови в 11 томах
  4. поворкувати — Поворкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Поворковать. Виглянь, голубко, та поворкуєм, та посумуєм. Шевч. 141. Словник української мови Грінченка