поворкувати
поворкува́ти
-ую, -уєш, док.
1》 Воркувати якийсь час.
2》 перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поворкувати — поворкува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поворкувати — ПОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Воркувати якийсь час. 2. перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час. Виглянь же, пташко, Моє серденько, Поки близенько, Та поворкуєм... (Т. Шевченко); А їй так хотілося поворкувати з коханим, що поїхав у Париж (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- поворкувати — ПОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Воркувати якийсь час. 2. перен. Ніжно розмовляти з ким-небудь якийсь час. Виглянь же, пташко, Моє серденько, Поки близенько, Та поворкуєм… (Шевч., І, 1963, 87). Словник української мови в 11 томах
- поворкувати — Поворкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Поворковать. Виглянь, голубко, та поворкуєм, та посумуєм. Шевч. 141. Словник української мови Грінченка