1. Словник української мови в 11 томах

повітка

ПОВІ́ТКА, и, ж.

1. Господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна.

— Замкни коні в повітку та ходім у хату (Гр., II, 1963, 255);

Чоловіки поздіймали дошки й повносили в повітку (Н.-Лев., III, 1956, 9);

Стоїть хата, з дерева зрублена, тут же під одним дахом кліть — повітка для худоби (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 523);

Зненацька у колгоспному дворі Запирхав трактор з темряви повітки (Вирган, Квіт. береги, 1950, 36).

2. Покрівля на опорах для захисту від сонця, дощу і т. ін.; накриття.

Тільки одпріг я коней, а панич і гукнув: — Піди лишень, Данилка, на базар та купи до чаю бубликів. Та гляди, не заблудись; ось бач, — каже, — у нашому трактирі нові ворота під повіткою (Стор., І, 1957, 106);

Біля білих байських юрт зберігалися під повітками легкі літні юрти, в яких живуть на літньому пасовищі в горах (Тулуб, В степу.., 1964, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повітка — пові́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири пові́тки Орфографічний словник української мови
  2. повітка — (без дверей) повіть, шопа, (на сіно) сінник, (з дверима) сов. сарай; (на пасіці) катрага; (на 4-х стовпах) оборіг, накриття. Словник синонімів Караванського
  3. повітка — див. прибудова Словник синонімів Вусика
  4. повітка — -и, ж. 1》 Господарське приміщення для утримання свійських тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна. 2》 Покрівля на опорах для захисту від сонця, дощу і т. ін.; накриття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. повітка — Пові́тка, -тки, -тці; -ві́тки, -ві́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. повітка — ПОВІ́ТКА, и, ж. 1. Господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна. – Замкни коні в повітку та ходім у хату (Б. Грінченко); Чоловіки поздіймали дошки й повносили в повітку (І. Словник української мови у 20 томах
  7. повітка — ПОВІ́ТКА (невелике господарське приміщення, нерідко у вигляді покрівлі на опорах, перев. для зберігання сільськогосподарського реманенту, дров тощо), ПОВІТЧИ́НА розм., ПОВІ́ТЬ діал., ШО́ПА діал., ШОПЧИ́НА діал., КОЛЕ́ШНЯ діал. Словник синонімів української мови
  8. повітка — Складська будівля, яка відкрита з одного боку, не маючи огороджувальної стінки. Архітектура і монументальне мистецтво