погоджати
ПОГОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОГОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., розм.
1. неперех. Сприяти кому-небудь у чомусь.
[Вареник:] І куди тільки та совість поділася? Як я, то кожному погоджаю, кожному потрапляю, щоб якнайкраще!.. (Кроп., II, 1958, 195);
Погодив тоді бог козакам надрать у своїх ворогів усячини (П. Куліш, Вибр., 1969, 67);
// безос.
Тепер мені погодило, Що прядиво не вродило, Та вродила чечевиця, Та буде мені фартух і спідниця (Чуб., V, 1874, 1184).
2. перех. Примиряти кого-небудь.
Погоди їх, чого вони сваряться?;
// перен. Сполучати, поєднувати що-небудь з чимсь іншим.
Олію з водою ніколи не погодиш (Номис, 1864, № 4155);
— Олексин батько ви! Поміщик! В хлопській свиті! Признайте, се в умі нелегко погодити (Фр., X, 1954, 198).
3. перех. Домовляти кого-небудь.
Погодити наймита.
Значення в інших словниках
- погоджати — погоджа́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- погоджати — -аю, -аєш, недок., рідко, погодити, -джу, -диш, док., розм. 1》 неперех. Сприяти кому-небудь у чомусь. || безос. 2》 перех. Примиряти кого-небудь. || перен. Сполучати, поєднувати що-небудь із чимсь іншим. 3》 перех. Домовляти кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погоджати — ПОГОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОГОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., розм. 1. без прям. дод. Сприяти кому-небудь у чомусь. [Вареник:] І куди тільки та совість поділася? Як я, то кожному погоджаю, кожному потрапляю, щоб якнайкраще!.. (М. Словник української мови у 20 томах
- погоджати — ДОПОМАГА́ТИ кому (подавати матеріальну, моральну тощо допомогу), ПОМАГА́ТИ, СПРИЯ́ТИ, ПІДТРИ́МУВАТИ кого, ПІДДЕ́РЖУВАТИ кого, ЗАРА́ДЖУВАТИ кого, кому, ПІДМАГА́ТИ розм., ПІДПОМАГА́ТИ розм., СПОМАГА́ТИ кого, розм., ЗАПОМАГА́ТИ кому, заст. кого, розм. Словник синонімів української мови