погоджати

ДОПОМАГА́ТИ кому (подавати матеріальну, моральну тощо допомогу), ПОМАГА́ТИ, СПРИЯ́ТИ, ПІДТРИ́МУВАТИ кого, ПІДДЕ́РЖУВАТИ кого, ЗАРА́ДЖУВАТИ кого, кому, ПІДМАГА́ТИ розм., ПІДПОМАГА́ТИ розм., СПОМАГА́ТИ кого, розм., ЗАПОМАГА́ТИ кому, заст. кого, розм., ПІДПИРА́ТИ кого, розм., ПІДСОБЛЯ́ТИ розм., ПОСОБЛЯ́ТИ розм., ПІДПРЯГА́ТИСЯ до кого, розм., ПІДСТРАХО́ВУВАТИ кого, розм., ПОГОДЖА́ТИ розм., ЗАРЯТО́ВУВАТИ кого, розм., УСТАВЛЯ́ТИСЯ (ВСТАВЛЯ́ТИСЯ) за ким, за кого, діал.; ПРОТЕГУВА́ТИ кому, рідко кого, ДОБРОДІЯ́ТИ розм., ФАВОРИЗУВА́ТИ кого, книжн. (бути чиїмсь покровителем); ВИРУЧА́ТИ кого, БУ́ТИ У ПРИГО́ДІ (СТАВА́ТИ У ПРИГО́ДІ) розм. (у тяжкій роботі, за складних обставин); ШЕ́ФСТВУВАТИ над ким (систематично). — Док.: допомогти́, помогти́, посприя́ти, підтри́мати, підде́ржати, зара́дити, зара́яти розм. пора́яти діал. підмогти́, підпомогти́, спомогти́, запомогти́, підпе́рти, підсоби́ти, пособи́ти, підпрягти́ся, підстрахува́ти, погоди́ти, зарятува́ти, забогара́дити заст. уста́витися (вста́витися), ви́ручити, ста́ти у приго́ді, послужи́ти. (Пашкевич:) Наш обов'язок йому допомогти. Треба підтримати його (О. Довженко); Як його молодому серцю хотілося б хоч чимось допомогти людям; але чим він міг їм пособити, коли і самому з восьми років довелося проходити тяжку школу гіркого заробітку і принижень (М. Стельмах); Гарне село. Люди тут усі товариські, дуже опришкам сприяють (Г. Хоткевич); — То золото, а не Іван. Він того й батька піддержує добре: коли не десяточку, то дві та й подасть йому (А. Тесленко); Якщо люди зарадять Антонові, то він не залишиться у боргу (С. Чорнобривець); Підмогти можна, особливо коли просять (Ю. Смолич); Підпомагав (Максим), заохочував утомлених (І. Франко); Хлопців треба ще довгий час спомагати, доки вийдуть на людей і будуть мати свій кусник хліба (О. Кобилянська); Гарно тобі там — і гаразд, дочко: а погано — уже ж я нічим не запоможу (Панас Мирний); — В подружжі треба підпирати одне одного (А. Хорунжий); Коли виїжджали на Беєву гору і бики ступали повільніше, він заметушився.. — Підсобляйте. Чого плентаєтесь, мов сонні? (Григорій Тютюнник); Підстраховуючи молодшого колегу, так само приготувався (асистент) в разі чого затиснути артерію (Ю. Шовкопляс); Погодив тоді Бог козакам надрать у своїх ворогів усячини (П. Куліш); (Андрій:) Та й добрячий же робітник з Логвина, прямо за двох молотить! ..Та щоб такого не зарятувати, щоб такому не допомогти? (М. Кропивницький); Хома патронував малого телефоніста і де тільки міг — протегував йому (О. Гончар); Стала також (Ядзя) виручати маму в господарці, наглядала за порядками в покою (Н. Кобринська); Як тільки коли і чим я можу стати Вам у пригоді — уклінно прошу розлічати на мою послугу (М. Коцюбинський); — Може, коли побачиш Катрю мою, може, буде нездужати, боліти, — послужи їй, серце, не покинь! (Марко Вовчок); (Бережна:) Ми давно чекаємо (професора). Адже його клініка шефствує над нашою лікарнею (С. Голованівський).

МИРИ́ТИ (відновлювати, встановлювати мирні стосунки між кимсь; змушувати терпимо ставитися до когось, чогось), ПРИМИРЯ́ТИ, ПРИМИ́РЮВАТИ, РОЗВО́ДИТИ, РОЗМИРЯ́ТИ, РОЗБОРОНЯ́ТИ, РОЗНІМА́ТИ (відновлювати мир, згоду між кимсь, примушувати припинити суперечку); ЗАМИ́РЮВАТИ (ЗАМИРЯ́ТИ), ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОГОДЖА́ТИ розм. (припиняти ворогування, сварки між кимсь). — Док.: помири́ти, примири́ти, розвести́, розмири́ти, розборони́ти, розня́ти, замири́ти, поєдна́ти, погоди́ти. Ми розбираємо учинок Стася, ведем суперечки, сміємось разом — і се нас мирить — панну Анелю й мене (М. Коцюбинський); Насувалася сварка, та втрутився Кудрявець і почав примиряти (Г. Коцюба); І довго собі спорють: той туди гне, а сей сюди. Отже Галочка, було, прислухаючися, до чого діло йде, і розводить їх (Г. Квітка-Основ'яненко); Часто підходячи до їх мешкання, я зачував ще здалека страшенне ґерґотіння та галас, мов там діло от-от до бійки доходить. Спочатку я просто лякався й прожогом біг розмиряти, але потім переконався.., що то просто батько з синами розмовляє на філософічні теми (Г. Хоткевич); -. Марта Кирилівна таки добра заводіяка. Коли ви вже з нею завелись та загризлись, то тільки я одна вас розбороню і поєднаю (І. Нечуй-Левицький); Великі події замирюють найлютіших ворогів. Перед лицем таких подій власні чвари дрібнішають і мізернішають (Ю. Смолич); Олю з водою нколи не погодиш (М. Номис).

ПРИМИРЯ́ТИ (ПРИМИ́РЮВАТИ рідше) (згладжувати суперечності між кимсь, чимсь, змушувати змінити негативне ставлення до чого-небудь на позитивне), ПОГОДЖА́ТИ (ПОГО́ДЖУВАТИ), ЗГО́ДЖУВАТИ рідше, ПОЄ́ДНУВАТИ заст. — Док.: примири́ти, погодити, зго́дити, поєдна́ти. Для нього весна — .. це задавнена ворожнеча між паном і мужиком, яку, певне, не примирить і страшний суд (М. Стельмах); Пісня примирювала людей (М. Ю. Тарновський); Бува, та рідко: живуть не в згоді, народиться дитина — згоджує (К. Гордієнко).