поголос
ПО́ГОЛОС, у, ч. Те саме, що поголо́ска 1, 2.
Недруги пустили поголос, мовби пастух із сином хотіли перевести племінне стадо… (Горд., Дівчина.., 1954, 204);
В повітрі літають поголоси, ані правдивості, ані джерела яких не можна дошукатись (Вільде, Повнол. діти, 1960, 242);
За старих часів повелося навіть іменувати Одесу царством лінощів та столицею ледарів. Але такий поголос був несправедливий (Смолич, Світанок.., 1953, 5);
Це було зразкове лісівництво, і поголос про нього ширився не тільки межи людей, а, мабуть, і серед звірів (Загреб., Шепіт, 1966, 220).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поголос — (повідомлення про щось) чутка, розм. говір, гомін, поголоска, (негативний) плітка, поговір. Словник синонімів Полюги
- поголос — по́голос іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- поголос — Чутка; плітка, ПОГОВІР; звістка; п! ПЛІТКА. Словник синонімів Караванського
- поголос — див. звістка; наклеп Словник синонімів Вусика
- поголос — -у, ч. Те саме, що поголоска 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поголос — ПО́ГОЛОС, у, ч. Те саме, що поголо́ска 1, 2. Недруги пустили поголос, мовби пастух із сином хотіли перевести племінне стадо... (К. Словник української мови у 20 томах
- поголос — ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн. Словник синонімів української мови
- поголос — По́голос, -су м. = поголоска. Поголос розійшовся по всій околиці. Єв. Л. IV. 14. Словник української мови Грінченка