поголос
(повідомлення про щось) чутка, розм. говір, гомін, поголоска, (негативний) плітка, поговір.
Джерело:
Словник синонімів Полюги
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поголос — по́голос іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- поголос — Чутка; плітка, ПОГОВІР; звістка; п! ПЛІТКА. Словник синонімів Караванського
- поголос — див. звістка; наклеп Словник синонімів Вусика
- поголос — -у, ч. Те саме, що поголоска 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поголос — ПО́ГОЛОС, у, ч. Те саме, що поголо́ска 1, 2. Недруги пустили поголос, мовби пастух із сином хотіли перевести племінне стадо... (К. Словник української мови у 20 томах
- поголос — ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн. Словник синонімів української мови
- поголос — ПО́ГОЛОС, у, ч. Те саме, що поголо́ска 1, 2. Недруги пустили поголос, мовби пастух із сином хотіли перевести племінне стадо… (Горд., Дівчина.., 1954, 204); В повітрі літають поголоси, ані правдивості, ані джерела яких не можна дошукатись (Вільде, Повнол. Словник української мови в 11 томах
- поголос — По́голос, -су м. = поголоска. Поголос розійшовся по всій околиці. Єв. Л. IV. 14. Словник української мови Грінченка