погордливість
ПОГО́РДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. пого́рдливий.
Його запитання, сповнені кмітливості, ставали все більш поважними й цікавими. Це визнавали навіть його товариші на курсах, змінивши свою погордливість і чванькуватість на товариське ставлення (Коцюба, Нові береги, 1959, 108);
Батько в Оленки працював головою сільради. У селі це було найвище начальство, Оленка це розуміла, і звідси йшла її погордливість (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 36).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погордливість — пого́рдливість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- погордливість — і погірдливість, -вості, ж. Властивість за знач. погордливий і погірдливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погордливість — ПОГО́РДЛИВІСТЬ і ПОГІ́РДЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. пого́рдливий і погі́рдливий. Його запитання, сповнені кмітливості, ставали все більш поважними й цікавими. Словник української мови у 20 томах