погупати
ПОГУ́ПАТИ, аю, аєш, док.
1. Гупати, бити якийсь час.
— Наїмося, нап’ємося в родичів. Погупаю в бубон при нагоді (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 39).
2. Піти гупаючи.
Віюк устав і погупав знов у далекі печери, та швидко втонув у темряві (Фр., III, 1950, 138);
І погупав я тоді на другий поверх (Логв., Давні рани, 1961, 109).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погупати — погу́пати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- погупати — -аю, -аєш, док. 1》 Гупати, бити якийсь час. 2》 Піти гупаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погупати — ПОГУ́ПАТИ, аю, аєш, док. 1. Гупати, бити якийсь час. – Наїмося, нап'ємося в родичів. Погупаю в бубон при нагоді (Є. Кравченко). 2. Піти гупаючи. Віюк устав і погупав знов у далекі печери, та швидко втонув у темряві (І. Франко); І погупав я тоді на другий поверх (В. Логвиненко). Словник української мови у 20 томах