1. Словник української мови в 11 томах

погупотіти

ПОГУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Підсил. до погупати.

— Бігом... арш! Це вони [курсанти] одразу виконують. Важко підняли ноги, побігли, погупотіли (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 67);

Улас кивнув головою і, ще блідий від хвилювання, незграбний в рухах, погупотів важкими ботинками в коридор (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погупотіти — погупоті́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. погупотіти — -очу, -отиш, док., розм. Підсил. до погупати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погупотіти — ПОГУПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Підсил. до погу́пати. – Бігом... арш [марш]! Це вони [курсанти] одразу виконують. Важко підняли ноги, побігли, погупотіли (О. Словник української мови у 20 томах