1. Словник української мови в 11 томах

подавитися

ПОДАВИ́ТИСЯ, давлю́ся, да́вишся; мн. пода́вляться; док. Забити собі горло великим шматком їжі.

Хто йде, — горох скубне.. — А, бісів народе!.. коли б ти околів! Коли б ти кождим був стручечком подавився! Щоб в горлі він тобі кілком був зупинився! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60);

Старець трошки проголодавсь — хіп той буханець, укусив та, не розжувавши гаразд, хотів проковтнуть та й подавився (Стор., І, 1957, 34);

— Він і слово не договорив, мов галушкою подавився, — і навтьоки (Хотк., І, 1966, 83);

Степанида зирк на батька, та як фиркне — трохи кавуном не подавилася (Л. Янов., І, 1959, 336);

*Образно. Ти [фашистська Німеччина] думала — тобою весь з’їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву… (Тич., II, 1957, 161);

// Задихнутися від чого-небудь, що потрапило в горло (від слини, повітря і т. ін.).

Я вдихнув свіжого повітря, подавився ним і закашлявся (Ю. Янов., II, 1958, 77);

*Образно. Тільки-но пан обозний наважився збрехати щось Мамаєві, тільки був роззявив задля цього рота, як Песик Ложка гавкнув, і Пампушка подавився першим же словом, як вареником (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 43).

Бода́й (хай би, щоб) подави́вся (подави́лася, подави́лося, подави́лися); Бода́й (хай) пода́виться; Подави́вся (подави́лася, подави́лося, подави́лися) б; Подави́ся (подаві́ться) хто чим — уживається як лайливе побажання.

— Бодай той подавивсь, хто таку мудрацію мені втяв!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 163);

— Щоб ті бояри кісткою подавилися, — буркнув Яромир (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 582);

— Яке воно [намисто] моє? Хай йому чорт! Хай він подавиться ним! — скрикнула Марина (Мирний, III, 1954, 226);

— Далися тобі ті п’ять карбованців, подавилася б ти ними ще ниньки (Стельмах, І, 1962, 11);

[Харитон (скида жакета і віддає Юхимові):] На, подавися ним! (Кроп., II, 1958, 45);

— А плата буде? — Буде. — Яка? — З інею водиця цупка! — Подавіться ви нею! — скрикнув цвіркун (Мирний, IV, 1955, 302);

Подави́тися смі́хом (ка́шлем, кри́ком і т. ін.) — порушити дихання сміхом, кашлем, криком і т. ін.

Жартома ткнув [кашовар] Яроша пальцем у бік, але так дістав по руці, що відразу подавився сміхом (Стельмах, І, 1962, 236).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подавитися — подави́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. подавитися — -давлюся, -давишся; мн. подавляться; док. Забити собі горло великим шматком їжі. || Задихнутися від чого-небудь, що потрапило в горло (від слини, повітря і т. ін.). Подавитися сміхом. Подавися (подавіться) хто чим — уживається як лайливе побажання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. подавитися — Захлинатися, захлинутися, позахлинатися, задушуватися, задуситися, позадушуватися Словник чужослів Павло Штепа
  4. подавитися — ПОДАВИ́ТИСЯ, давлю́ся, да́вишся; мн. пода́вляться; док. Забити собі горло великим шматком їжі. Хто йде, – горох скубне .. – А, бісів народе!.. коли б ти околів! Коли б ти кождим був стручечком подавився! Щоб в горлі він тобі кілком був зупинився! (П. Словник української мови у 20 томах
  5. подавитися — I. ЗАДИХА́ТИСЯ без додатка і від чого, без чого (відчувати нестачу повітря від приступу кашлю, диму і т. ін.), ДУШИ́ТИСЯ, ЗАДУ́ШУВАТИСЯ, ДАВИ́ТИСЯ перев. чим. — Док.: задихну́тися, задуши́тися, вдуши́тися (удуши́тися), подави́тися. Словник синонімів української мови
  6. подавитися — Подавитися, -влю́ся, -вишся гл. Подавиться. Коли ти не подавився своїм словом, то я не подавлюсь тим хлібом, що од щирого серця хотів з тобою поділитись. Стор. II. 20. Словник української мови Грінченка