подача

ПОДА́ЧА, і, ж.

1. Дія за знач. подава́ти¹, пода́ти.

На пероні київського вокзалу було людно. Від’їжджаючі і проводжаючі чекали подачі з депо петербурзького поїзда (Бурл., Напередодні, 1956, 37);

Операцію мав робити сам професор.. Думбадзе відав подачею крові (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 198);

— Відстаємо ми. Он на правому березі понад двісті [кубометрів бетону] вкладають. Я теж, може б, уклав, якби подача інша (Коцюба, Нові береги, 1959, 290);

Петро припинив подачу руди так само раптово, як і почав (Загреб., Спека, 1961, 67);

Високий стиль вірша в його [М. К. Садовського] майстерній подачі поєднувався з благородною стриманістю і життєвою простотою (Минуле укр. театру, 1953, 163);

Він [вірш] мені, насамперед, подобається тим, що батьківщину тут показано.. шляхом подачі образу живої людини (Тич., III, 1957, 149);

Подача голосів виборцями провадиться в день виборів від 6 години ранку до 12 години ночі за місцевим часом (Полож. про вибори.., 1946, 12).

2. спорт. Удар, яким м’яч уводиться в гру (у футболі, тенісі і т. ін.).

Ось м’яч узяв Семен Щербаков, кілька разів підкинув його високо вгору, потім сильним боковим ударом послав через сітку. Подача начебто виходить непогано (Веч. Київ, 10.VІІІ 1957, 4).

3. Відносне переміщення інструмента і оброблюваної на верстаті деталі.

Під час фрезерування головним рухом є обертання фрези, подача здійснюється столом, на якому закріплено деталь (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 140);

// Спеціальний пристрій, механізм, який забезпечує це переміщення.

Під час роботи на верстаті ніколи не слід виключати подачу, не відвівши попередньо різець від заготовки. Це збереже ріжучу кромку від викришування (Різальні інстр.., 1959, 102);

Явдоха.. з господарем пішла різати січку. Вона.. товстими оберемками натоптувала в подачу солому — нехай крутить! (Чорн., Потік.., 1956, 352).

4. рідко. Те саме, що переда́ча 2.

— Коли не пустять, то хоч подачу, може, приймуть. Купила груш, сливок трохи, булочку… (Вас., Вибр., 1954, 22).

5. рідко. Те саме, що подая́ння 2.

Подача на церкву.

6. заст. Оброк.

Яків, бачте, в Києві на заробітках був. У нас пускають; треба тільки подачу давати, яку там положать (Вовчок, І, 1955, 73)."

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. подача — правильніше: подання «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. подача — пода́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. подача — (дія) подавання, подання; (деталів) т. достава; (м'яча) СПРТ. кидок; З. натуральний податок (з кріпаків замість панщини). Словник синонімів Караванського
  4. подача — Расход (подача) — rate of flow, discharge — *Förderstrom – кількість переміщуваної чи подаваної рідини, газу або сипкої речовини (масова, об’ємна чи вагова) за одиницю часу через поперечний переріз. Гірничий енциклопедичний словник
  5. подача — -і, ж. 1》 Дія за знач. подавати I, подати. 2》 спорт. Удар, яким м'яч уводиться в гру (у футболі, тенісі і т. ін.). 3》 Відносне переміщення інструмента і оброблюваної на верстаті деталі. || Спеціальний пристрій; механізм, який забезпечує це переміщення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. подача — Пода́ча, -чі, -чі, -чею; -да́чі, -да́ч Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. подача — ПОДА́ЧА, і, ж. 1. Дія за знач. подава́ти¹, пода́ти. На пероні київського вокзалу було людно. Від'їжджаючі і проводжаючі чекали подачі з депо петербурзького поїзда (Ф. Бурлака); Операцію мав робити сам професор .. Думбадзе відав подачею крові (Ю. Словник української мови у 20 томах
  8. подача — (-і) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  9. подача — ПОЖЕ́РТВА (дарунок, внесок у вигляді грошей або яких-небудь речей на користь якоїсь особи, установи), ПОЖЕ́РТВУВАННЯ, ЖЕ́РТВА рідше, ПОЖА́ЛУВАННЯ заст., ПОДАЯ́ННЯ заст., ДАЯ́ННЯ заст., уроч., ДА́ТОК заст., ПОДА́ЧА заст. Словник синонімів української мови
  10. подача — Подача, -чі ж. Оброкъ. Яків, бачте, у Київі на заробітках був. У нас пускають (кріпаків), треба тілько подачу давати, яку там положать. МВ. І. 109. Живуть тихо, не дають подачі. КС. 1882. IX. 568. Словник української мови Грінченка