1. Словник української мови в 11 томах

поденник

ПОДЕ́ННИК, а, ч. Найманий робітник з поденною оплатою праці.

Між нами, поденниками, працював і наймит Гливин — Яким (Тесл., З книги життя, 1949, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поденник — поде́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. поденник — -а, ч. Найманий робітник із поденною оплатою праці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поденник — Поде́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. поденник — ПОДЕ́ННИК, а, ч. Найманий робітник з поденною оплатою праці. Між нами, поденниками, працював і наймит Гливин – Яким (А. Тесленко). Словник української мови у 20 томах
  5. поденник — Поденник, -ка м. Поденщикъ, поденный рабочій. З поденника викрутить останню краплю поту. Г. Барв. 162. Словник української мови Грінченка