поденник
поде́нник
-а, ч.
Найманий робітник із поденною оплатою праці.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поденник — поде́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- поденник — Поде́нник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поденник — ПОДЕ́ННИК, а, ч. Найманий робітник з поденною оплатою праці. Між нами, поденниками, працював і наймит Гливин – Яким (А. Тесленко). Словник української мови у 20 томах
- поденник — ПОДЕ́ННИК, а, ч. Найманий робітник з поденною оплатою праці. Між нами, поденниками, працював і наймит Гливин — Яким (Тесл., З книги життя, 1949, 68). Словник української мови в 11 томах
- поденник — Поденник, -ка м. Поденщикъ, поденный рабочій. З поденника викрутить останню краплю поту. Г. Барв. 162. Словник української мови Грінченка