подряпаний

ПОДРЯ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подря́пати.

Личком біленька [Домаха], як чумацька сорочка, та ще к тому мов граблями уся твар її подряпана (Кв.-Осн., II, 1956, 177);

Я шукала свій полк.., розглядаючи свіжовистругані дощечки — дороговкази, понабивані на темних, подряпаних кулями стінах (Дмит., Обпалені.., 1962, 28);

Сталева каска, подряпана з усіх боків, низько сиділа над його засмаглим чолом (Кучер, Чорноморці, 1956, 527);

Густо врунилась.. пшениця.. І не диво! Це ж не на тих пісних, ..подряпаних за третину куркульськими дерев’яними плужками бідняцьких нивках.. Це на чистих колгоспних парах (Крот., Сини.., 1948, 48);

// У знач. прикм.

Бабуся тричі сплеснула руками, побачивши моє подряпане обличчя (Сміл., Сашко, 1954, 13);

Я не знаю, чим було написано ті слова на подряпаній, обгорілій стіні, але їх не змивали дощі (Жур., Вечір.., 1958, 389);

// подря́пано, безос. присудк. сл.

Врешті кум Семен переміг інших.., хоч йому.. трохи чуба нам’ято й лице подряпано (Март., Тв., 1954, 128).