поетка
ПОЕ́ТКА, и, ж., заст. Поетеса.
Ім’я нам легіон, Поети й поетки (Рильський, II, 1960, 9);
І досі в годинах утоми і нудьги відчуваю два бажання, і бореться душа поетки з душею громадянки… Бажаю цвітів і світла багато, і нічого не чути зі світа людей (У. Кравч., Вибр., 1958, 275).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поетка — пое́тка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- поетка — -и, ж., заст. Поетеса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поетка — ПОЕ́ТКА, и, ж., заст. Поетеса. Ім'я нам легіон, Поети й поетки (М. Рильський); І досі в годинах утоми і нудьги відчуваю два бажання, і бореться душа поетки з душею громадянки... Бажаю цвітів і світла багато, і нічого не чути зі світа людей (Уляна Кравченко). Словник української мови у 20 томах
- поетка — Пое́тка, -тки, -тці; -е́тки, -ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поетка — Поетка, -ки ж. Поэтесса. Желех. Словник української мови Грінченка