позаочно
ПОЗА́О́ЧНО. Присл. до поза́о́чний.
Позаочно лаяв [пан] їх [селян] і злодіями й розбишаками (Фр., VIII, 1952, 29);
— Та хіба ж вони [козаки] тебе послухають позаочно? (Тулуб, Людолови, II, 1957, 187).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позаочно — поза́о́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- позаочно — ПОЗА́О́ЧНО. Присл. до поза́о́чний. Позаочно лаяв [пан] їх [селян] і злодіями й розбишаками (І. Франко); – Та хіба ж вони [козаки] тебе послухають позаочно? (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах