1. Словник української мови в 11 томах

позеленілий

ПОЗЕЛЕНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до позелені́ти.

Я пропливаю шлюз і на мокрих, позеленілих від часу бетонних стінах читаю тисячі імен моїх прапрадідів (Довж., III, 1960, 99);

// У знач. прикм.

Крізь позеленілі шибки ледве пробивається світ у хату (Мирний, III, 1954, 367);

Гнаний страхом перед батьковим гнівом, Ілько, злодійкувато озираючись, збіг у балку і сховався за купу позеленілої цегли (Панч, 1, 1956, 539);

Рип дверей уриває Огейові думки, і він дивиться на позеленіле запале лице Кряжен (Досв., Вибр., 1959, 241).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позеленілий — позелені́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. позеленілий — див. зелений Словник синонімів Вусика
  3. позеленілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до позеленіти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. позеленілий — ПОЗЕЛЕНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до позелені́ти. Я пропливаю шлюз і на мокрих, позеленілих від часу бетонних стінах читаю тисячі імен моїх прапрадідів (О. Довженко); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах