позивний

ПОЗИВНИ́Й, а́, е́. Який служить для того, щоб привернути увагу до чого-небудь.

Де ж побуває на ньому [судні] Віталій?.. Та знає: хоч де буде він, хоч під якими сузір’ями, всюди йому, як позивна мелодія степового рідного краю, ніжно й сумовито дзеленчатиме тронка (Гончар, Тронка, 1963, 342);

// у знач. ім. позивні́, ни́х, мн. (одн. позивни́й, но́го, ч.). Умовні сигнали для розпізнання радіостанції, судна, військової частини і т. ін.

З гучномовців линуть знайомі і рідні звуки позивних «Реве та стогне Дніпр широкий» (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 100);

Сюди [в райпартком] невпинно телефони несуть новини посівні, тут, як на фронті батальйони, колгоспи мають позивні (Уп., Вірші.., 1957, 50);

Позивний космічного корабля «Восход» — «Рубін» (Рад. Укр., 13. Х 1964, 2).