позика
ПО́ЗИКА, и, ж,
1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити.
Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (Коцюб., II, 1955, 21);
— А на посів — ще де та весна. Тоді десь і позичити [ячменю] можна буде. — Воно то так: позика — не штука, та віддача — мука! — знову Остап заклопочеться (Головко, II, 1957, 364);
// Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах.
Матеріально-технічна база капіталізму.. була створена в результаті промислового перевороту і капіталістичної індустріалізації, що здійснювалися за рахунок.. пограбування трудящих даної країни і колоній, за рахунок кабальних позик і контрибуцій (Наука.., 8, 1959, 5).
∆ Держа́вна по́зика — форма залучення коштів до державного бюджету на основі кредиту.
У 1958 році [в СРСР] було припинено випуск державних позик (Ком. Укр., 5, 1960, 6).
2. Те, що взяте або дане в борг.
[Маруся:] Нащо ти, Хомо, так на нас утрачаєшся? Коли ми тобі повернемо оту позику? (Стар., Драм. тв., 1941, 142);
Ви гадаєте, що це для того пишеться, щоб ви насіннєву позику повертали?! Нічого подібного! (Вишня, І, 1956, 144).
◊ У по́зику [бра́ти, взя́ти, дава́ти, да́ти і т. ін.) — у борг, з умовою повернення (брати, взяти, давати, дати і т. ін.).
— Недобре кажуть [люди], Марино!..Якого хліба даєш їм у позику? Ось на, подивись! (Мирний, IV, 1955, 257);
Певно, не тільки щоб жінку розважити, а й себе теж, сказав [Скиба]: — Нічого, стара, щоб очі не западали! — а далі поважно цілком: — Це ж до нового [врожаю], Маріє, сказати б — у позику… — і став зав’язкою мішок дбайливенько зав’язувати (Головко, І, 1957, 332).
Значення в інших словниках
- позика — по́зика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- позика — Кредит; ФР. борг; позичка. Словник синонімів Караванського
- позика — [позиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
- позика — -и, ж. 1》 Дія за знач. позичати, позичити. || Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах. Безоблігаційна позика — форма державної зовнішньої позики, що її здійснюють без реалізації облігацій... Великий тлумачний словник сучасної мови
- позика — ПО́ЗИКА, и, ж. 1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити. Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М. Коцюбинський); – А на посів – ще де та весна. Словник української мови у 20 томах
- позика — (англ. loan) договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає іншій (позичальнику) у власність гроші або речі, наділені певними ознаками (кількість, вага та ін.), а позичальник зобов’язується повернути таку ж суму чи кількість речей аналогічного виду та якості. Економічний словник
- позика — див. кредит Універсальний словник-енциклопедія
- позика — БОРГ (те, що взяте або дане в позику), ДОВГ діал.; ПО́ЗИКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах; гроші, надані або одержані в такий спосіб); ПО́ЗИЧКА (ужив. Словник синонімів української мови
- позика — рос. заем один із видів угоди про передавання грошей чи матеріальних цінностей їх власником іншій юридичній чи фізичній особі на умовах повернення. П. може бути безпроцентною (пільговою) або зі сплатою процентів. Порядок повернення... Eкономічна енциклопедія
- позика — Позика, -ки ж. 1) Заемъ, кредитъ. Дайте, будьте ласкаві, в позику, чи то на одробіток хоч з в'язку. Грин. II. 208. Коня у позику не давай. 2) Долгъ. Батька й матір у такі позики втопив, що й ушей не видно. Г. Барв. 506. Словник української мови Грінченка