1. Словник синонімів української мови

позика

БОРГ (те, що взяте або дане в позику), ДОВГ діал.; ПО́ЗИКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах; гроші, надані або одержані в такий спосіб); ПО́ЗИЧКА (ужив. також як фінансово-юридичний термін: фінансова операція надання або одержання коштів, сільськогосподарського збіжжя і т. ін. у кредит; кошти і т. ін., надані або одержані в такий спосіб). Сусідка дивилась на Килину так, наче та їй заборгувала й не хоче повертати борг (Є. Гуцало); Хоч і не всі довги поплатив Юрішко, лиш половину, але все ж і то велика була річ (Г. Хоткевич); (Маруся:) Нащо ти, Хомо, так на нас утрачаєшся? Коли ми тобі повернемо оту позику (М. Старицький); На весну зовсім у селянина не стало хліба. Тижнів зо три позичками жили (Б. Грінченко). — Пор. заборго́ваність.

КРЕДИ́Т (грошовий), ПО́ЗИКА, ПО́ЗИЧКА, РОЗСТРО́ЧКА розм. — Я, — каже, — план озеленення міста виконав! Кредити всі використав! (Остап Вишня); (Маруся:) Нащо ти, Хомо, так на нас утрачаєшся? Коли ми повернемо оту позику (М. Старицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позика — по́зика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. позика — Кредит; ФР. борг; позичка. Словник синонімів Караванського
  3. позика — [позиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
  4. позика — -и, ж. 1》 Дія за знач. позичати, позичити. || Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах. Безоблігаційна позика — форма державної зовнішньої позики, що її здійснюють без реалізації облігацій... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. позика — ПО́ЗИКА, и, ж. 1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити. Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М. Коцюбинський); – А на посів – ще де та весна. Словник української мови у 20 томах
  6. позика — (англ. loan) договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає іншій (позичальнику) у власність гроші або речі, наділені певними ознаками (кількість, вага та ін.), а позичальник зобов’язується повернути таку ж суму чи кількість речей аналогічного виду та якості. Економічний словник
  7. позика — див. кредит Універсальний словник-енциклопедія
  8. позика — ПО́ЗИКА, и, ж, 1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити. Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (Коцюб., II, 1955, 21); — А на посів — ще де та весна. Словник української мови в 11 томах
  9. позика — рос. заем один із видів угоди про передавання грошей чи матеріальних цінностей їх власником іншій юридичній чи фізичній особі на умовах повернення. П. може бути безпроцентною (пільговою) або зі сплатою процентів. Порядок повернення... Eкономічна енциклопедія
  10. позика — Позика, -ки ж. 1) Заемъ, кредитъ. Дайте, будьте ласкаві, в позику, чи то на одробіток хоч з в'язку. Грин. II. 208. Коня у позику не давай. 2) Долгъ. Батька й матір у такі позики втопив, що й ушей не видно. Г. Барв. 506. Словник української мови Грінченка