позика

ПО́ЗИКА, и, ж.

1. Дія за знач. позича́ти, пози́чити.

Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М. Коцюбинський);

– А на посів – ще де та весна. Тоді десь і позичити [ячменю] можна буде. – Воно то так: позика – не штука, та віддача – мука! – знову Остап заклопочеться (А. Головко);

// Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах.

Брати позику в банку.

2. Те, що взяте або дане в борг.

[Маруся:] Нащо ти, Хомо, так на нас утрачаєшся? Коли ми тобі повернемо оту позику? (М. Старицький);

Ви гадаєте, що це для того пишеться, щоб ви насіннєву позику повертали?! Нічого подібного! (Остап Вишня).

△ (1) Держа́вна по́зика – форма залучення коштів до державного бюджету на основі кредиту.

Для держави це додаткові пуди зерна, а для безкінного хлібороба – вихід з тяжкого становища, бо державна позика, на яку не можна купити тягло, його не врятовує (М. Циба);

Уряд оголосив погашення державної позики;

(2) Єврооблігаці́йна по́зика – позика, що її випускають у вигляді єврооблігацій на ринку євровалют.

Єврооблігаційна позика характеризується такими особливостями: розміщується одночасно на ринках ряду країн на відміну від традиційних іноземних облігаційних позик, які випускалися на одному ринку країни-кредитора (з наук. літ.);

(3) Ре́нтна по́зика – один з видів державної позики, умовами якої є зобов'язання держави сплачувати позикодавцям певний дохід (ренту) без встановлення терміну повернення самого капіталу;

(4) Фунди́рувані по́зики – довгострокові позики, забезпечені певним джерелом державних прибутків, а також позики, утворені кредитною операцією, що перетворює короткотермінові державні позики в довготермінові;

(5) Консоліда́ція по́зики – зміна умов позики щодо часу її чинності з можливою зміною величини позикового відсотка.

◇ (6) У по́зику, зі сл. брати, давати і т. ін. – у борг, з умовою повернення.

– Недобре кажуть [люди], Марино! .. Якого хліба даєш їм у позику? Ось на, подивись! (Панас Мирний);

Певно, не тільки щоб жінку розважити, а й себе теж, сказав [Скиба]: – Нічого, стара, щоб очі не западали! – а далі поважно цілком: – Це ж до нового [врожаю], Маріє, сказати б – у позику... – і став зав'язкою мішок дбайливенько зав'язувати (А. Головко).